На жаль, прозова спадщина Жука не дуже велика, хоча не менш яскрава та різнобарвна, ніж поезія. Відомими є лише вісім надрукованих творів та близько десятка, знайдених у рукописах. За формальними ознаками більшість творів Михайла Івановича є оповіданнями. Винятком хіба що можна назвати повість „Тільки встати”, хоч „Літературно – науковий вісник” подав її як оповідання . 

 Прозові тексти письменника можна умовно поділити на три групи: 

- символічні („Мені казали: “Ще молодий”, „Геній”, „Невідома”) 

- реалістичні, в яких можна виділити побутові („З наказу губернатора”, „Пісменник”) 

- на жіночу тематику („Дора”, „Оля”) - психологічні („Смуток” ).

 Чернігівський період охоплює всі ці напрямки творчості Михайла Івановича Жука.