Поезія 

Михайла Жука

Його поезія відзначається надзвичайною мелодійністю, щирістю, взагалі притаманною українській народній пісні.

Поезія Михайла Жука

В мистецтві слова М.Жук проявився як автор першого українського вінка сонетів, уперше опублікованого в Літературно – Науковому Віснику у 1918 році. Першою літературознавчою працею, в якій розглядалась структура “Вінка сонетів” М.Жука, був нарис В.Чаплі , який зауважив, що вінок сонетів - цікава форма, але “через свою велику складність” навіть у європейській поезії трапляється рідко.

Присвячується вінок тій “одній, єдиній серед всіх”, ім’я якої (Нюся) згадується в першому сонеті. Глибокі почуття виражені в багатьох порівняннях, метафоричних виразах. Наприклад, “Сплітаю цей вінок… І будеш ти, як в осяйній короні, Краса богинь…” , “Я, твій слуга, поставлю все на грань”, “Нехай на мить почую розмах крил…”, “Я всі чуття тобі одній спалив” тощо. Почуття любові домінує у всіх віршах, хоча в цю симфонію кохання вриваються подекуди соціальні мотиви. Так, наприклад, Україну поет характеризує як “Здичілий край, обдертий, наче прут, Поділений між підпанком і паном…” (сонет 9). Образи, використані Жуком у поезіях – реальні і життєві. І образ мрійливого коханця, і дух самотності людської, і моряка, що тягнеться до моря, й самого безмежного моря. 

Проте всіх їх поєднує одна особливість – завуальованість. Недарма Жук є поетом – символістом. Його описи природи можна розглядати на одному рівні з філософськими роздумами та пейзажними картинами. Тобто кожний читач обов’язково знайде щось для себе у його віршах, побачить саме те, що хоче бачити: просто опис – то нехай опис, філософський підтекст - теж можливо…. Досвід художника диктує ретельний підбір тропів. Епітети, за задумом автора, мають так передавати колір, мить, почуття, щоб змальовувати чітку картину описаного в уяві читача. Море, наприклад, в одніх випадках – грізне, розбурхане (“Я кохаю тебе”), в інших - безмежне, блискуче (“Море”), безкрає (“Шаланда”), а очі – вогнисті, балакучі, хмарка– рожева (“Королева”). Зміст творів оживлюють метафори: те ж саме море – “з темно – синім зором”, “цвіте хвилями” (“Море”), “стогне” листя, хмара “ридає” і “плаче” дощик (“Стогне вітер”), а вітер черпає “махом дужих крил…невдалу думку моря” (“Шаланда”). Тож бачимо, що все засвідчує безперервну та вимогливу працю автора над словами, внутрішню потребу в літературній досконалості, навіть тоді, коли критиками твір оцінюється як „бездоганний”!

Вінок сонетів
Сонети написані п’ятистопним ямбом. Тематика “Вінка сонетів” традиційна: любов.
Переглянути
"Співи землі"
збірка віршів
Переглянути
ПРО ТХОРА-ТХОРИЩА
віршована казка
переглянути